Здоровя і знання – невідємні складові життя. Якщо дитина має низький рівень фізичного розвитку, поганий стан здоровя, вона не може здобути міцних знань і таким чином певною мірою реалізувати свої можливості. Інтенсивна навчальна програма, хронічна втомлюваність від перенавантажень часто викликають у дітей страх перед школою, вчителями. Ці фактори посилюються при вступі дітей шестирічного віку до школи і особливо при переході учнів 5 класу і призводить до шкільної дезадаптації, яка у свою чергу підвищує ймовірність психологічних захворювань.

 Психологічна адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього щоб забезпечити задоволення своїх потреб.

 Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, забезпечення фізичного і психічного здоров’я дитини. Будь – яке порушення збалансованості «учень - середовище» може стати джерелом тривоги. І якщо його не ліквідувати, то рівень тривоги зростає, і формується емоційний стрес. Тому, одною з головних задач практичного психолога є профілактика шкільної дезадаптації учнів 5-их класів.

 

З учнями п’ятих класів були проведені тренінгові заняття з профілакти дезадаптації учнів до середньої ланки.

 

Шановні батьки!

Пам’ятайте

1.   Тільки разом зі школою можна досягти бажаних результатів у вихованні та навчанні дітей. Вчитель – ваш перший союзник і друг вашої сім’ї. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження про роботу вчителя і вихователя висловлюйте в школі, на зборах. Недоречно це робити у присутності дітей.

2.   Обов’язково відвідуйте всі заняття та збори для батьків. Якщо не можете прийти на батьківські збори, повідомте про це педагогів особисто або запискою через дитину.

3.   Пам’ятайте, що цей період розвитку є для вашої дитини найбільш сприятливим для оволодіння самостійними формами роботи, розвитку інтелектуальної, пізнавальної активності, навчальних інтересів, волі.

4.   Цікавтесь навчальними успіхами дітей (запитуйте: «Що нового ти сьогодні дізнався?» замість традиційного: «Яку ти сьогодні отримав оцінку?»). Радійте успіхам, не дратуйтесь через кожну невдачу. Вчіть дітей долати труднощі.

5.   Надавайте розумну допомогу у виконанні домашніх завдань. Збуджуйте інтерес до навчання. Перевіряючи домашнє завдання, націлюйте дитину на те, щоб вона розвивала вміння доводити правильність виконання завдання, наводити свої приклади. Частіше питайте: «Чому?», «Доведи!», «А чи можна по-іншому?». Навчайте бачити головне і другорядне та зосереджуватись на головному.

6.   Прищеплюйте хорошу звичку готуватись систематично, без нагадувань сідати до роботи, виконувати її уважно.

7.   Звертайте увагу на повторення.

8.   Пам’ятайте, що на емоційне самопочуття дитини починає все більше впливати те, як складуться її стосунки з товаришами, а не тільки успіхи у навчанні і стосунки з учителями.

9.   Вчіть дитину бути хорошим товаришем: хотіти і вміти надавати допомогу, виручати з біди, доброзичливо ставитись до помилок інших і з готовністю прислухатися до зауважень на свою адресу.

10.          Сприяйте тому, щоб ваша дитина брала участь у всіх заходах, які проводяться у класі та школі.

11.          Намагайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Ділитися своїми переживаннями – природна потреба дітей.

12.          Цей період загострення критичного ставлення до себе актуалізує потребу в загальній позитивній оцінці особистості іншими людьми, перш за все дорослими. Тому ніколи не давайте оцінку дитині, а лише її вчинку. Не говоріть: «Ти ледар, брехун…» Мудрі батьки кажуть: «Ти мене дуже засмутив сьогодні. Я цього не чекав». Замість «не бреши», скажіть «говори правду». А ще краще усміхніться: «Здається, хтось говорить неправду».

13.          Виховуйте самоконтроль, самоаналіз, самооцінку.

14.          Особливу увагу звертайте на досягнення, здобуті наполегливою працею.

15.          Підтримуйте впевненість у власних силах, бажання працювати. Акцентуйте увагу на перемогах (навіть маленьких), щоб дитина їх помічала.

16.          Розвиваючи здібності дитини, не забувайте про головне: здібності – не самоціль. Піклуючись про розвиток здібностей, не забувайте про найважливішу з них – здатність за будь-яких обставин залишатися людиною, особистістю.