Початки історії села Зірне
Експозиція, яка розповідає про початки виникнення села Зірне нараховує 34 експонати основного фонду. Це підйомний археологічний матеріал доби ранньої бронзи: кам’яні сокири, наконечники списів та серп з волинського кременю. Більшість із них знайдені на території села, що свідчить про заселення цієї території щонайменше з ІІ тисячоліття до н.е.
Архівні документи свідчать про участь в осушенні земель маєтку Михайла Малинського так званої «Західної експедиції з осушення боліт», якою керував відомий геолог І. І. Жилінський. В експозиції ви можете бачити дренажні трубки тих часів. Матеріали допоміжного фонду розповідають про історію роду Малинських, розбудову маєтку та заснування населеного пункту Зурне. В експозиції розміщені грошові знаки початку ХХ століття, за якими можна прослідкувати історію зміни влади періоду революцій 1917 -21 років. Про буремні роки Першої світової війни розповідають фрагменти зброї російської та австрійської армій.
Під владою Польщі
Основний фонд налічує 46 одиниць. До польського періоду відносяться господарські документи наших односельчан, особисті паспорти громадян Речі Посполитої. В експозиції можна бачити журнал «Рільник», що виходив польською і українською мовами в Луцьку, тодішньому воєводському центрі, а також колекцію грошових знаків Речі Посполитої, речі домашнього вжитку, полотняний костюм селянина 30 – х років ХХ століття. Навколишні хутори стали осередками українського національного руху ще за часів Речі Посполитої – на хуторі Полиці діяв осередок «Просвіти» під керівництвом Луцика Андрія, в Занакоті – український хор під керівництвом Драганчука Петра. Також хутір Занакот був центром визвольного руху – тут був створений осередок ОУН. Польській владі український національний рух, що мав самостійницьке спрямування був ні до чого, а тому вона переслідувала активних її учасників. Про трагічну долю одного з активних діячів ОУН Козлюка Андрія і розповідає експозиція.
В полум'ї Другої світової війни
Для багатьох односельчан війна прийшла ще 1 вересня 1939 року. Перебуваючи на службі у Війську Польському пережив гіркоту поразок, а потім і німецького полону Мотруніч Петро. Воював з перших днів Другої світової Бойчук Арка-дій. Про них і розпочинається розповідь екскурсоводів. Село Зірне було окуповане німцями 6 липня 1941 року. Експозиція присвячена подіям Другої світової війни нараховує 20 експонатів основного фонду: бойові нагороди учасників війни, військові артефакти – зброя, трофейні та особисті речі бійців. Допоміжний фонд розкриває участь наших земляків в радянських партизанських загонах, діяльність ОУН – УПА.
Окремою сторінкою є розповідь про сотенного УПА Борейчука Леоніда, мав псевдо «Стрибайло». Діяльність підпільників не припинилась і після звільнення нашого краю Червоною Армією. За це десятки жителів були репресовані – серед них і медсестра УПА Прокопчук Олена, яка була засуджена до 25 років таборів. Про неї теж розповідає експозиція. Простий українець Миронець Ігнат Романович, як і десятки інших односельчан, теж сповна зазнав гіркоти війни і радості Перемоги. З боями пройшов через всю Польщу, Німеччину, а заключним актом стало визволення останнього оплоту німців – чеської столиці Праги, за що був удостоєний медалей «За відвагу», та «За визволення Праги». Внаслідок проведення Житомирсько - Бердичівської операції військами 181-ї стрілецької і 121-ї гвардійської стрілецької дивізії, спільно з партизанськими з’єднаннями І. І. Шитова та С. Ф. Малікова 8 січня 1944 року Зірне було звільнено від фашистських окупантів.
Село Зірне в другій половині ХХ-початку ХХІ століття
Мирне будівництво розпочалося відразу після визволення села від німецьких окупантів. Трудові будні односельчан були яскравими на досягнення: в селі відновлено один з перших колгоспів області, машино – тракторна станція, запрацював спиртзавод, організовано торфови-робництво, збудовано вузькоколійку Зірне – Моквин, створено жіночу тракторну бригаду. Саме трудові здобутки жителів в господарському та радянському будівництві розкриває експозиція, яка нараховує 28 одиниць основного фонду. Це документи, трудові нагороди, особисті речі, грошові знаки радянського періоду.
Створено окрему експозицію про бригадира жіночої тракторної бригади Левчук Уляну, кавалера ордена Леніна. Такою ж високою нагородою були удостоєні перший голова колгоспу відбудовчого періоду Тимчук Семен, доярка Осипчук Ніна. В березні 1971 року завідуюча фермою колгоспу Гоголь Наталія мала честь представляти район в складі обласної партійної організації на ХХІV з’їзді КП України в Києві. Трудовою легендою колективу спиртзаводу став слюсар Мотруніч Петро Миронович, який на заводі пропрацював 50 років – з 1946 по 1986 роки. Нагороджений «Орденом Знак Пошани», медалями, грамотами.
Розвиток освіти. Видатні випускники
Експозиція розповідає про розвиток освіти з часів Польщі і до сьогодні. В експозиції налічується 37 експонатів основного фонду. Серед них журнали «Нива» 1914 – 1915 років видання, оригінали документів про освіту періоду польського панування, німецької окупації, школи радянської доби. Історія освіти розпочинається в 30-х роках минулого століття. Тоді існувала чотирикласнасна школа з польською мовою навчання. Наша експозиція має «Свідоцтво школьне» польської школи 30-х років, яке належало жительці села Осипчук Ніні. Унікальними є друковані видання: «Українська муза» - поетична антологія 1908 року під редакцією Олекси Коваленка, «Сочиненія» Вс. В. Крестовского 1862 року. Наявні фотодокументи дають можливість прослідкувати становлення освіти в селі. З 1944 по 1954 роки в селі існувала початкова школа. З 1954 року школа стала семирічкою, а з 1964 по 1993 роки восьмирічна. Змінювало своє обличчя і приміщення. З польського дерев’яного до врешті збудовано за типовим проектом в 1980 році нинішнього. З 1 вересня 1993 року і до сьогодні школа діє в статусі середньої.
Основні заняття та промисли жителів села Зірне середини XIX-початку XX ст.
Експозиції етнографічного відділу розповідають про заняття, ремесла, промисли, побут, одяг поліщуків. Більшість із 70 експонатів основного фонду датовані другою половиною ХІХ – першою половиною ХХ століття. Основу життя селянина завжди складало землеробство. Представлені знаряддя праці - серпи, ціп, жорна, ступа, ночви, коромисла, ваги, діжки розповідають про це заняття від сівби і до збору врожаю та випікання хліба. Одночасно вони дають уявлення про розвиток таких ремесел як бондарство, лозоплетіння, ковальство без яких тоді не обходився жоден сільський господар. На Поліссі було поширене плетіння личаків – простого і доступного взуття селян. Кожна сільська родина не могла обійтися без ткацтва. Окрема експозиція розповідає про обробку льону.
Наявні експонати дають можливість прослідкувати цей процес від обробки на терниці аж до отримання пряжі та готового полотна. Відділ має діючий ткацький верстат, де відвідувачі можуть спробувати себе у ролі ткалі. Гордістю експозиції є автентичний полотняний одяг: святкові та повсякденні жіночі та чоловічі сорочки, які вишиті хрестиком або гладдю. Ткали наші бабусі і полотняні рушники, скатертини, рядна.